Ви́бель, бля, м. Круглое бревно. См. Вібля́к, ві́блий.
*Вибе(и)ра́ти, раю, єш, сов. в. ви́брати, беру, береш = Вибіра́ти. Ми сьогодні картоплю вибе(и)раємо. Крим.
Ви́бештати, таю, єш и ви́бештувати, тую, єш, гл. Выбранить. Вибештував, буде з його. Ном. № 3804.
Виби́ванка, ки, ж. = Ви́бійка. Желех.
Вибива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́бити, б'ю, єш, гл. 1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. Вибива́ти о́чі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. I. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265. 2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер — вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136. 4) Выколачивать, выколотить. Вибий же добре килима дубцем. 5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б'ють, — олії не виб'ють. Ном. № 3913. 6) Вытеснять, витеснить. Б'ються (шаблями). Наливайко вибиває Жовковського з хати. К. ЦН. 245. — у поти́лицю. Выгонять, выгнать, вытолкать в шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб'ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. I. 202. 7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. I. 161. 8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. I. 181. 9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? (Залюбовск.). *10) Чеканить. Ви́битий. Чеканный. 11) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб'є — спідницю пошиє, юпку… У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25. 12) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. I. 184. 13) Вибива́ти тропака́. Откалывать трепака. Стор. М. Пр. 52. 14) О перепеле: петь. Перепел вибива. Мнж. 172. 15) — з си́ли. Приводить, привести в изнеможение. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30. *16) — з гро́шей. Обезденежить. Сл. Нік.
Вибива́тися, ваюся, єшся, сов. в. ви́битися, б'юся, єшся, гл. Выбиваться, выбиться, пробиваться, пробиться. Звіри вже вибились, прибігли. Рудч. Ск. II. 70. Я тобою з війська виб'юсь, з мурів — силою твоєю. К. Псал. 39. Молода, зелена та пахуча травиця з-під землі вибивалася. О. 1862. X. 111. — з си́ли, мо́чі. Выбиться из сил. Коняка вибилась із мочі. Грин. II. 114. *— в лю́ди. Выйти в люди. Балт. у. П. Сум. *— з гро́шей. Поистратиться.
Вибира́ти, ся, ра́ю, ся, єш, ся, гл.= Вибіра́ти, ся.
Ви́бити, ся. См. Вибива́ти, ся.
Ви́бичуватися, чуюся, єшся, гл. Выехать на гору, помогая лошадям, волам. Вже як вибичувалися на рівне, так трошки оддихали. Стор. I. 146. Вибичувався з хурою на гору. Змиев. у.
Ви́бігати, гаю, єш, гл. 1) Исходить, бегая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Г. Барв. 502. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи. Грин. I. 109. 2) Пробегать известное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком. Грин. II. 126.
Вибіга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́бігти, біжу, жиш, гл. 1) Выбегать, выбежать. Ой вибіг татарин старий бородатий… Вибіг того козаченька доганяти. Макс. 2) Уходить, уйти, вылиться (о жидкости). Що з горшка вибіжить, то не позбіраєш. Ном. № 1913.
Ви́бідувати, дую, єш, гл. 1) Пробедствовать. Вибідував тиждень. 2) Выстрадать.
Ви́біжка, ки, ж. Раст. Мятлик, Poa. Вх. Уг. 230. — лугова́. Раст. Poa pratensis. Шух. I. 20.
Ви́бій, бо́ю, м. 1) Ухаб. Киев. у. См. Вибо́їна. 2) Ямка в земляном полу. Посеред хати вибої, повні сміття. Мир. ХРВ. 178.
