наматывают и завязывают петли при плетении сетей. Черномор.
Ва́жель, ля, м. В нижнем мельничном жернове: деревянное приспособление в средине его, которым можно, при помощи простого механизма, поднимать и опускать этот жернов. Мнж. 481. См. Ва́ржіль.
Ва́жений, а, е. 1) Взвешенный. 2) Выдаваемый по весу. А щоб ніхто не діждав, щоб я важений хліб їла. Кв. II. I. 152. *) Развесной. Важений хліб. Пр. Пр.
Важе́нний, а, е. Очень тяжелый. Важенна палиця. Най одягнеться в сирітське гірке нарікання, підпережеться вдовицьким важенним зітханням. К. Псал. 257.
Ва́ження, ня, с. Взвешивание. Желех.
Важе́нький, а, е. Ум. от важки́й. *Тяжеленек.
Важе́нько, нар. Ум. от ва́жко. *Тяжеленько.
Ва́жити, жу, жиш, гл. 1) Весить; иметь вес. Він таки має вагу, важить. Дещо. 2) Взвешивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. Рудч. Чп. 171. 3) Иметь значение, вес, значить. Знайду собі иншого… ти мені не важиш нічого. Г. Барв. 397. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? Г. Барв. 271. 4) Иметь виды, метить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. Грин. III. 70. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. АД. I. 170. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Гол. I. 2. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Ном. № 3823. Він уже давно важив на нас: на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. *Ва́жити на чиє́ життя́ — покушаться на чью-нибудь жизнь, злоумышлять против чьего-нибудь существования. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. Чуб. V. 79. 6) — ле́гко. Придавать мало значения, не придавать особого значения. Не годилось так легко важити тієї сили. К. ЦН. 161.
Ва́житися, жуся, жишся, гл. 1) Веситься, взвешиваться. 2) Отваживаться, решаться. Ніхто з них не важивсь озватись до його словами. К. Іов. 7. На дівчину дивитися не важусь. К. Іов. 65. 3) Покушаться, умышлять. Не бийтеся, не лайтеся, ви на мене не важтеся. Нп. А в дівчини чорні брівоньки, ти, козаченьку, не важся. Нп. *4) Тут ва́житься мо́я до́ля. Тут решается моя судьба. Сл. Нік.
Ва́жіння, ня, с. Взвешивание. А бодай його з таким важінням, що тільки вгайка, а не робота! Залюбовск.
*Ва́жінь, женя, м. Рычаг мельничный. Сл. Нік.
Ва́жка, ки, ж. 1) Снаряд, которым ткач придерживает ши́нки. Состоит из деревянного крюка и привязанной к нему веревочки с тяжестью на конце. МУЕ. III. 22. *2) Гирька (весовая).
Важкеле́нний, а, е. Веский, тяжелый. Левч. 24. См. Важе́нний.
Важке́нький, а, е. Ум. от важки́й.
Важке́нько, нар. Ум. от ва́жко.
Важки́, кі́в, мн. 1) Весы небольшие. Угор. *2) Гирьки, разновес.
Важки́й, а́, е́. Тяжелый. Лучче ж тобі, брате, важкий камінь підняти, а ніж тобі, брате, з сиротою вік провожати. Мет. 81. До бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. Я в тебе гуляла, важкого діла не знала. Мет. 225. Важкий день. Важкий віз. Важка година настала. Важкая туча налягає. Макс. Важкий дурень. *Важки́й тала́н. Тяжелая участь. Важкий талан!.. Особливо тепер, коли таких двох ковалів появилося у світовій кузні, як Карло і Петро… Лепкий. Важки́м ду́хом ди́хати. Злиться. Дитя плаче, ти не поколишеш, — все на мене важким духом дишеш. Макс. Важка́ жі́нка. Беременная женщина. Ум. Важе́нький, важке́нький. Баран важенький і орлу. Греб. 381. Маленьке, але важкеньке. Ном. № 7329.
Ва́жко, нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Рудч. Ск. I. 180. Не розливай, мати, води, бо важко носити. Нп. Тяжко-важко убогому багату любити. Нп. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. 8. Коні уже важко йдуть. Грин. II. 104. Ва́жко бре́ше. Сильно врет.
