діти, ревне, чей орендар бучулю верне. Pauli. II. 85. Ум. Бучу́лька.
Бу́ччя, чя, с. Соб. от бук. Стало їй ся, стало галузя кланяти, бучя і коріня і всяке створіня. Гол. II. 10.
Бу́ша, ші, ж. Цилиндрический сосуд для соления рыбы. Черном.
*Буша́рда, ди, ж. Кантовка, молоток. Сл. Нік.
Бу́шки! Детск. = Бу́сі.
Бу́шля, лі, ж. 1) Самка аиста. Желех. 2) Цапля. Вх. Пч. II. 8.
Бушува́ти, шу́ю, єш, гл. 1) Бушевать. Не буйнії вітри в темнім лузі бушували. Дума. 2) Оковывать (колеса). Бушовані колеса. *3) Буйствовать. Чого він у хаті бушує? Херс. Нік.
Буя́віти, вію, єш, гл. = Буя́ти 1. По-за садком лани буявіють широкополі. МВ. (О. 1862. I. 96).
Буя́к, ка́, м. 1) = Байра́к. Встречено только в одном месте, — не ошибка-ли? Ой не шуми, луже, зелений буяче. Мет. 92. 2) = Буга́й 1. Вх. Пч. II. 5. Гонить буяка на ярмак. Гн. I. 96. 3) Мн. Раст. Vaccinium uliginosum. Радом. у.
Буя́н, на́, м. Непослушный, упрямый вол. КС. 1898. VII. 46.
*Буяни́ця, ні, об. Буян. П'яниця-буяниця. Харьк. г.
Буя́ння, ня, с. 1) Быстрый, пышный рост, *разрастание, расцвет. 2) Бушевание, буйство. Ев. Л. VIII. 24. Чуб. I. 31. Розбишацьке буяння. К. Кр. 36. І гласу божого не чули за буянням К. Псал. 145. 3) Свободное, ничем нестесняемое движение, парение. Буяння гордого ума. К. ПС. 46.
Буя́р, ра́, м. Большая лодка.
*Буя́рин, на, м. = Боя́рин. Катериносл. А. Вержб. Херс. Нік.
Буя́ти, я́ю, єш, гл. 1) Роскошно расти. Така бузина скрізь як ліс, ніхто туди не ходить, — та буяє так, що продертись трудно. Драг. 81. Поле в них буяє бодяками. К. МБ. XI. 152. Гіллястий ясокір буяє. МВ. II. 174. 2) Буйствовать, бушевать, *буянить. Козаки блукають купами по місту да буяють, як тиї бугаї в череді, — хочуть двори ламати да грабувати старшину. К. ЧР. 322. Тепер, славити бога, тихо стало, а то все вітри буяли. Камен. у. *Ой ви вітри, ой ви буйні, ви всюди буяли. Нп. 3) Парить, реять; жить и двигаться свободно. Буяли в небо крилами орлиці. Вінок. 228. Риба в морі і в ріках буяла. Чуб. I. 70.
*Бю́ро, ра и бю́рко, ка, ср. Письменный стол. Сл. Нік.
