Бунто́вли́вий, а, е. Склонный к бунтам, мятежам, мятежный. Ваші предки бунтовливі. К. Псал. 220. Бунтовливі піддані. Мир. ХРВ. 159.
Бунтовни́цтво, ва, с. Мятежность, бунтовство. К. ХП. 32.
Бунтовни́чий, а, е. Мятежнический, принадлежащий, свойственный мятежнику. Тугі шиї бунтовничі нахилив під мене. К. Псал. 42.
Бунтува́ння, ня, с. Возмущение, непокорность, мятеж. Переказ… про Мертве море, що ніби під його водами сидять велетні за бунтування проти бога. К. Іов. 56.
Бунтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає. К. Псал. 146. 2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ. Єв. Л. XXIII. 5.
Бунтува́тися, ту́юся, єшся, гл. Бунтоваться, возмущаться. Чого се так бунтуються народи? К. Псал. 2.
Бунча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Брунча́ти. Вх. Уг. 229.
Бунчу́жний, ного, м. Носитель гетманского бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.
Бунчу́к, ка́, м. 1) Один из знаков гетманского достоинства: древко с металлическим яблоком на конце, под которым свешивался лошадиный хвост. Козаки добре зробили: бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. Мет. 398. Бунчуко́м, бунчука́ стоя́ти. Стоять вертикально? Ого, напрутив! так бунчуком (бунчука) і стоїть. Ном. № 13958.
Бунчукове́нко, ка, м. Сын бунчуко́вого това́риша. Желех.
Бунчуко́вий, а, е. 1) Относящийся к бунчу́ку. 2) — това́риш. Почетное звание, которым сначала украинские гетманы награждали сыновей генеральной старши́ни и полковников, а позже, с половины XVIII в., это звание стали получать, при выходе в отставку, полковники и чины полковой старши́ни. Б. товариші́ сопровождали гетмана в походе, находясь під його́ бунчуко́м. Иногда сокращенно, без существительного: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові. Котл. Ен. III. 67.
Бу́нька, ки, ж. Глиняный сосуд, род кувшина с узким горлышком. Прил. у.
Буня́к, ка́, м. = Джміль. Желех.
Бура́, ри́, ж. Бурление воды. Тепер вода тихо йде коло каміння, бо мала, а як весною вода велика, то бура б'є тут. Екатериносл. у.
Бура́вий, а, е. Буроватый. Вх. Лем. 395.
*Бура́й, ая́, м. Сильный ураган. Сл. Яворн.
Бура́к, ка́, м. и пр. См. Буря́к и пр.
Бура́стий, а, е = Бура́вий. Бурастий кінь. Вх. Уг. 329.
Бурачи́нка, ки, ж. Род кушанья. З листя буракового роб'ять бурачинку. МУЕ. I. 100.
Бурачки́, кі́в, м. мн. Раст. Cuscuta epilinum. Вх. Пч. II. 81.
Бура́чник, ка, м. Раст. Borrago officinalis L. ЗЮЗО. I. 114.
Бурбуля́нка, ки, ж. Картофельный суп. Желех.
Бурда́, ди́, ж. 1) = Зди́рок. Вас. 157. 2) Род игры у мальчиков: а) попадают камешками в поставленную стоймя каменную плиту или кусок доски; выигрывает — дає́ бурду́ — сваливший плиту или доску. Шейк. Зада́м я тобі́ бурду́! Задам я тебе трезвону! Шейк.
Бурде́й, де́я, м. 1) Землянка. Каменец. у. 2) Курная изба. Шух. I. 96, 111. 3) Публичный дом. Желех. Ум. Бурде́йчик.
Бурді́й, дія́, м. = Бурде́й 1. Ге! так се хата! Так і єсть, хата, коли хатою можна звати бурдій, що тільки дах над землею, навіть вікон не видно. Св. Л. 27.
Бурдю́г, га, бурдю́к, ка́, м. = Бордю́г 1. Чуб. V. 1086. О. 1862. X. 44. Вх. Зн. 4. Їхав чоловік рябими волами та найшов бурдюг з пирогами. Ни. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Єв. Мр. II. 22. Бурдюки́ би́ти. Шалить. Ум. Бурдюжо́к. Вх. Зн. 4.
*Буреві́й, ві́ю, м. Бурелом, ураган. Сл. Нік.
Буре́ки, ків, м. мн. Род пресных пирожков. О. 1862. V. Кух. 36. Варе́ники с жировыми вытопками, сваренные в жире. Мнж. 176.
Бу́рий, а, е. 1) Бурый, серый. Бурий, як вовк. Фр. Пр. 130. 2) О головном
