ности ухода уходящего лица. Сим. 228. 4) Скляни́й бог. Водка, штоф с водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203. 5) Біг-ма́, біг-ма́є. Нет, не имеется. Діточок у їх біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці біг-має. ЗОЮР. I. 6) Біг-ме́. Ей богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у. 7) Біг дав. Есть, имеется. Галиц. 8) Бо́гу роби́ти. Иносказ. — сидеть в тюрьме. Повесть «Мамай» Скальк. 9) Зна́ти бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9. 10) Бог відь. Бог весть. Ото скільки очима скинеш, бог відь колишні степи. Конот. у. 11) Своі́м бо́гом зроби́ти, піти́. По-своему сделать. Св. Л. 287. См. Зроби́ти. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114. 12) Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никак не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222. 13) За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму… не опанував. К. ЦН. 219. 14) За неви́нного бо́га (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестован и пр.) Мнж. 163. 15) Спасе́ть же біг тебе́! Выражение благодарности. Котл. Ен. II. 29. 16) Коли́ вже те у бо́га і ді́ялось! Бог знает, когда это и было. Сим. 223. 17) У бо́га. Восклицание в досаде, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у бога! Сквир. у. *18) Бог знает (где, когда). Де в бога заєць, де в чорта батько. Катер. А Вержб. *19) На бо́га! Ради бога. 20) См. Бі. Ум. Бо́гонько, бо́гочко, бі́женько, бі́жечко, божо́к. Ей, богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста… «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста». Стала дівка, ізлякалась, перед богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.
II. Біг, гу, м. Бег. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен. *'У бігу́. На бегу… Кидаючи баранкові шапки і ловлячи їх у бігу кінцями довгих списів… Лепкий.
Біга́, ги́, ж. 1) Бег, побежка. Екатериносл. у. 2) Біго́ю. Рысью. Кінь біжить бігою. Канев. у.
Бі́гавка, ки, ж. Понос.
Бігани́на, ни, ж. Беготня, суматоха. Левиц. I. 318. Наробив справник біганини. Каменец. у.
Бі́гання, ня, с. Бегание. І піднявсь був… гомін, бігання, крик, галас. Кв.
Біга́рь, ря, м. Палка. Візьму бігарь на плечі — вся моя худоба. Гол. IV. 513. См. Биґа́рь.
Бі́гати, гаю, єш, гл. 1) Бегать. Бігає по луці. В повел. накл. употребл. иногда біга́й вм. біжи́. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Мет. 98. Употребл. оно также тавтологически: Ой бігайте-біжіть шляхом да наженіте Касю з ляхом. Чуб. V. 908. Бігай, хлопче! Бігаймо у великий гай! Бігаймо, кажу. МВ. II. 112. *Употр. в смысле — поторопись. Бігай-но, дитинко, та принеси мені сокиру з повітки. Звениг. у. Ефр. 2) О коровах: случаться. Угор.
Бі́гатисягл. О животных: быть в периоде случки, случаться. Шух. I. 211.
*Біги́, гі́в, мн. Бега, ристания.
*Бігки́й, а́, е́. Ходкий. Сл. Яворн.
Бі́глий, а, е. Бегущий. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.
Бігма́тися, ма́юся, єшся, гл. Божиться. Фр. Пр. 36. Та не бігмайся, бо гріх. Шейк.
Бі́гнути, ну, неш, гл. = Бі́гти. Драг. 267. Бігнуть, пливуть човенцями. АД. I. 246.
Біго́висько, ка, с. Ристалище. Шейк.
Біго́м, нар. Бегом, скоро. Та біжи мені бігом, щоб одна нога тут, а друга там. Ном. № 11020.
Бігота́, ти́, ж. Название кошки в сказке. Мнж. 122.
Біѓти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Бежать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всех сил бежал. Котл. Ен. III. 21. 2) Быстро ехать, плыть на судне. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78.
