Бичня́, ні, ж. 1) Стадо волов. 2) Загон для волов. Звелів з бичні волів пригнати. Котл. Ен. III. 22.
Бичова́, ви́, ж. Припрягивание добавочных лошадей или волов. Шейк.
Бичови́й, а́, е́. Припряженный в добавление. См. Бичува́ти 1.
Бичо́к, чка́, м. 1) Ум. от бик. Бичо́к-третячо́к. Вол трехлеток. Чуб. III. 346. 2) Рыба: а) = Бабе́ць. Вх. Пч. II. 19. б) Gobius. Браун. 27. *Бичо́к-кнут. Gobius batracho. Херс. Б. Юрківський. *Бичо́к-ци́ган. Черный бычок. Бичо́к-кова́ль. Лягушкоголовый бычок. Херс. Нік. 3) Печной боров? Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком. Г. Барв. 424. 4) Мера водки, равная ½ четверти. Радом. у. 5) Мера лучины: два кубических аршина. Радом. у. 6) = Си́чик 2. 7) Род танца. Алв. 32. *8) Окурок. Курити — аж за душу тягне; може де хоч бичка знайду. Уман. Ефр. *9) Гряда разбросанных по дну реки камней. Сл. Яворн.
Бичува́ння, ня, с. Отглагольное сущ. от бичува́ти.
Бичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать к одной паре лошадей или волов еще одну или несколько вперед, когда тяжело везти. Ком. II. № 114. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Мет. 460. 2) О судах: тащить на бечеве. Киев.
Бичува́тися, чу́юся, єшся, гл. 1) = Бичува́ти 1. Ми раз-у-раз бичуємось, їдучи на цю гору. Подольск. г. 2) Быть тащиму на бечеве, идти на бечеве. Кілько берлинок і дубів з кавунами бичувалося по Дніпру. Левиц. Пов. 273.
Бичу́сь, бичу́ш, бичу́шка. Клички быка.
Биша́к, ка́, м. Сорт крупных астраханских сельдей. Харьк. Мнж. 176.
Бишва́, ви́, ж. В кожевенном производстве: кадка, род ушата, в котором уши вытянуты высоко вверх, а на продетой сквозь них палке вешается вымоченная кожа. Вх. Зн. 3.
Биши́ха, хи, ж. и пр. = Бешиха и пр.
Би́шки! меж. Окрик на телят. Мнж. 176.
Бия́к, ка́, м. = Бич 2. *Бияк мені геть чисто побився. Тра йти в ліс, чи не надибаю де дубка доброго на бияка. Звен. у. Ефр.
Бі, сокращ. Біг, употребл. в сложных словах: помага́й-бі. Помогай бог! Спаси́-бі! Спасибо! Да́сть-бі! Бог даст. Дале-бі́! Про́-бі!
Біб, бо́бу, м. 1) Раст. Боб, Vicia faba L. Чуб. V. 1157. 2) Да́ти бо́бу. Задать, поколотить. Як дам тобі бобу, то й крикнеш «пробу!» [вместо «про-бі»] Ном. № 3633. Взяв до́брого бо́бу. Был сильно побит. Чуб. II. 524. Дав йому́ бо́бу залі́зного ззі́сти. Застрелил? Задал непосильную задачу? Ном. № 4186. Ум. Бі́бик, бо́бик, бобо́к, бо́бичок. Ув. Боби́ще. ЕЗ. V. 149.
Бі́бка, ки, ж. 1) Помет в шариках: овечий, заячий, козий. Мнж. 176. См. Би́бка. 2) Шарик маленький. Ум. Бі́бочка.
Бі́блиця, ці, бі́бля, лі, ж. Род рыбы. Киев. Ум. Бі́бличка.
*Біблі́йний, а, е. Библейский.
*Бібліоте́ка, ки, ж. Библиотека.
Бібни́к, ка́, м. Трилистник.
Бібо́к, бка́, м. = Бі́бка. Черк. у.
Бібр, бобра́, м. Бобр. Желех.
Бібу́ла, ли, ж. Оберточная бумага. См. Бебу́ля.
*Бібуля́р, ру, м. Пресс-бювар. Сл. Дубр.
Бібуля́стий, а, е. Похожий на бібу́лу. Желех.
Бі́б'яшок, шка, м. 1) = Бі́бка 1. 2) Древесная почка. Чигир. у.
Бівпу́шок, шка, м. Раст. Tussilago farfara. Вх. Лем. 392.
I. Біг и бог, бо́га, м. 1) Бог. Чоловік стріляє, а біг кулі носить. Ном. № 83. Біг богом, а люде людьми. Посл. Як ось знечев'я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. I. 44. В се врем'я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19. 2) Икона, образ. Чуб. VII. 384. Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. III. 440. 3) Стари́й бог ? Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить… Вже до воріт, за двір… — говорится о важ-
