Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/60

Цю сторінку схвалено

 

103. СЕЛО.
 

Село! — і серце одпочине…
Село на нашій Україні —
Неначе писанка: село
Зеленим гаєм поросло;

Цвітуть сади, біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво, а кругом
Широколистії тополі;

А там і ліс, — і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром:
Сам Бог витає над селом…


104. МОЯ БАТЬКІВЩИНА.
 

Де степ широкий, наче море,
Де дише пахощами гай,
Де небо зоряне, прозоре —
То мій святий, чудовий край.

Де житом ниви зеленіють,
Де пісня жалібно луна,
Де хати в вишниках біліють, —
То мила рідна сторона.


105. РІДНИЙ КРАЙ.
 

У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.


106. БИЛИНА.
 

Сказав раз кущ билині:
— „Билинонько, чого така ти стала,
Мов рибонька в'яла:
Пожовкла, не цвітеш,
Живеш, як не живеш,
Твоя головонька от-от поляже?“
— „Ох, кущику!“ — билина каже: —
„Я на чужині“....