Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/53

Цю сторінку схвалено
 

Кінь озвався: „До читання
Не було в мене снаги,
А й я знаю привітання
„Ігі-гі-гі-ігі-гі!“
І собака зажурився:
„Чи ж я її не кохав,
Правда, в школі не учився,
А все ж знаю „гав-гав-гав“.
І курчаточка дрібненькі
Теж белькочуть і собі:

„Нас не вчила в школі ненька,
А й ми знаєм „пі-пі-пі“.
Брязь! Віконце відчинилось,
І озвалася з вікна
Гарна дівчина товстенька. —
Зрозуміла все вона.
„Ви чого зняли там галас?
Ну, не сором вам усім: —
Скільки літер у граматці,
А згадали тільки сім!

Ну, то йдіть тепер від мене
І живіть собі в хліві:
Ви гуртом лиш сім згадали,
А я знаю трицять три“.


91. ПРИКАЗКИ ПРО НАУКУ ТА РОЗУМ.
  1. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
  2. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
  3. Наука кожному придасться.
  4. За письменного трьох неписьменних дають та й то не беруть.
  5. Розум більший над силу.
  6. Навчай инших, і сам навчишся.
  7. Знайко біжить, а незнайко лежить.
  8. Слухай тисячу раз, говори один раз.
  9. На те коня кують, щоб не спотикався.
  10. Добре тому жити, хто знає, що говорити.