Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/46

Цю сторінку схвалено

 

80. ЧИТАНКА Й ГРАМАТКА.
 

Раз на покуті лежали
Читанка й граматка;
З дива доброго між ними
Почалася сварка.
Гордовито почала
Читанка граматці:
„Чого тобі тут лежать,
Зо мною рівняться?
Ти така собі мала…
Й толком не багата.

Чи не думаєш, бува,
Стать за панібрата
Такій мудрій, як от я?“
— „Не думаю цього я,“
Так граматка одказала
Й, одказавши, докінчала:
„Ти велика, я маленька,
Ти заможня, я бідненька.
А тебе не прочитають,
Як раніш мене не взнають“.


81. ДО НАУКИ, ДІТИ.
 

Ой, учіться, діти любі,
Хоч ви ще й маленькі;
Без науки нині люде
Дуже всі бідненькі.

 Як Івась не научиться,
 То Іван не зможе;
 Молоденький вік минає
 Швидко, мій небоже.

Ну ж до книжки, доню люба,
Та й ти, сину жвавий,
Пильним дітям помагає
У всім Бог ласкавий.