Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/46

 

80. ЧИТАНКА Й ГРАМАТКА.

 

Раз на покуті лежали Читанка й граматка; З дива доброго між ними Почалася сварка. Гордовито почала Читанка граматці: „Чого тобі тут лежать, Зо мною рівняться? Ти така собі мала… Й толком не багата.

Чи не думаєш, бува, Стать за панібрата Такій мудрій, як от я?“ — „Не думаю цього я,“ Так граматка одказала Й, одказавши, докінчала: „Ти велика, я маленька, Ти заможня, я бідненька. А тебе не прочитають, Як раніш мене не взнають“.

81. ДО НАУКИ, ДІТИ.

 

Ой, учіться, діти любі,
Хоч ви ще й маленькі;
Без науки нині люде
Дуже всі бідненькі.

 Як Івась не научиться,
 То Іван не зможе;
 Молоденький вік минає
 Швидко, мій небоже.

Ну ж до книжки, доню люба,
Та й ти, сину жвавий,
Пильним дітям помагає
У всім Бог ласкавий.