Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/36

Обізвались маслюки, Лежибоки-товстюки: „Та нехай їм, тим жукам, На що вони здались нам!“ Обізвались синьогубці, Що сиділи собі в купці: „Хай там инших беруть, — Воюватись ідуть“. Обізвалися вужачки: „Не поліземо ми рачки. Там не лізти-рачкувати — Треба хутко поспішати“. Обізвались сироїжки: „Ми до того торгу пішки. Ось ми зараз ідем, Їх усіх розіб'єм“.	Обізвалися рижки: „Де вони, оті жуки? Ось ми зараз ідем, Їх усіх посічем“. Обізвались мухомори: „Завдамо жукам ми горе. Ми отрути їм дамо, Цілі купи вкладемо“. Обізвались ковпаки, — Запорозькі козаки: „На жуків ми підем — Порубаєм — посічем“. А за ними гірчаки, Забіяки-парубки, Загули неначе в дзвін: „Ой, гіркий їм буде хрін!“

60. ЗЛАМАНА БЕРЕЗКА.

Я бачив, як вітер березку зломив:
Коріння порушив, гілля покрушив;
А листя не в'яло і свіже було,
Аж поки за гору вже сонце зайшло.

61. ДІБРОВА.

 

Ой, діброво, темний гаю!  Тебе одягає Тричі на рік.... Багатого  Собі батька маєш. Раз укриє тебе рясно  Зеленим покровом, — Аж сам собі дивується  На свою діброву.

Надивившись на доненьку  Любу, молодую, Візьме її та й огорне  В ризу золотую, І сповиє дорогою  Білою габою, — Тай спать ляже, втомившися  Турбою такою.