Цю сторінку схвалено
На вулиці нас ждали сусідські діти, теж школярі. Веселою юрбою не пішли, а побігли ми до лісу. Хотілося скоріше його побачити після довгої нудної зіми.
Ще здалеку було видно, як багато там росло сону: ввесь ліс, здавалось, був синій од тих квіток. А як прибігли ми туди, то нарвали і сону, і фіялок, і медуниць, і лопуцьок. Довго грались ми в лісі, а як обридло, то нарвали квіток і понесли їх додому.