Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/27

Цю сторінку схвалено

 

42. ВІД ЗАЙЧИКА.

Діти над ставком під вербами греблись у піску й визирали тата з поля. Тато їхав на волах. На возі в нього лежав плужок. Діти чим-дуж пустились бігти до тата. Більшенькі випередили меньших, а позаду теліпався малий Івась. Скоро всі були коло воза, і тато садовив їх у віз. А Івась не добіг таки до воза, зачепився за ломаку й упав. Тато його підняв і посадив коло себе.

— А що то в вас у торбі? — питав Івась у тата.

— Хліб.

— А де ви його взяли?

Тато сміявся:

— А там біг у полі зайчик і ніс буханець хліба. Я зайчика за вуха — та й одняв хліб.

Малий Івась дивився на тата, роззявивши ротика, а старші всміхалися. Тато розв'язав торбу, дістав хліб, поділив його дітям, і вони їли та смакували його, як медівник. А тато гладив Івася по голівці і приказував:

— Їж, їж, Івасю. Правда, смашний хліб від зайчика?