Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/18

Цю сторінку схвалено

 

29. РЯБКО.

Літом, як тепло та гарно, Рябко вивернеться та витягнеться і промовляє:

— На ката хата, мені й так добре.

А як прийде зіма, холод та лиха година, то Рябко тоді зігнеться, скрутиться та й каже:

— Коли б мені хатонька — хоч манісенька, хоч манісенька, отакісенька.


30. СВИНЯ.
 

Свиня у панський двір залізла;
 Посновиґала там
 По всім куткам,
На смітнику кісток погризла,
 Як слід свині,
В гної куйовдилася пикою своєю…
Та із гостей ізнов прийшла
 Така ж, як і була —
 Свиня свинею.
От став свинарь її питать:
„Що, свинко, бачила ти в пана?
Чи хороше там гостювать?
Яка тобі була там шана?
Я чув, що у панів,
 Мов у царів,
Срібло та золото скрізь ссяє,
Що буцім би пани так хороше живуть,
 Та солодко їдять, і п'ють.“