Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/16

Цю сторінку схвалено

 

26. ХТО ВОНО?
 

Мале, забавненьке воно:
В дворі гуляє — в смішки грає,
Або підійде під вікно,
Стоїть і хлібця дожидає.

 Буває, із двора чкурне, —
 Ловить його — смішна робота,
 Або дивується, дурне,
 Що перед ним нові ворота.

Про його добренькі слова
Людськая приказка мовляє,
Що як ласкавеньке бува,
То від двох маток ласку має.

 Колись то запряжем бичка
 І привезем гостинців санки:
 І маслечка, і молочка,
 Або ще й сиру і сметанки.

„А ті ж гостинчики кому?“
Цікава дітвора спитає;
Або мені, або тому,
Хто цю загадку розгадає.


27. ЧЕРЕДА.
 

Згасає сонце за горою,
Спадає спека; сиза мла
Уже завісою легкою
Над синім лісом полягла.

Біжить з гори до водопою
Скотина, — довго не пила;
Біжить і хмари за собою
Густої куряви зняла.

Біжить… реве… Слідом за нею
Летить смуглява дітвора,
Щаслива долею своєю.


28. ЩО КОМУ.

Жили на однім подвіррі кіт, півень, собака й цап. Увечері, було, ото зійдуться всі до ґанку й починають гомоніти лагідненько про всякі справи. От тільки на однім не погодились вони: „що найкраще у світі?“