нішої речовини — протеїну. На великий жаль, усі стручкові, що багаті на протеїн, дають порівняно далеко менші врожаї зеленої сильосної маси.
Питання розвитку сильосування ставить на чергу перед аґротехніками й селекціонерами завдання — дати технічні способи збільшення врожайности сильосної сировини й поліпшення її поживности.
Практика сильосування показала, що виготовлення сильосу з самих стручкових рослин, наприклад, із сої тощо, далеко складніше, сильос не завжди виходить добрий і бувають більші втрати поживних речовин. Крім цього, врожаї зеленої маси стручкових проти врожаїв сильосних нестручкових бувають набагато менші. Отже, поширення сильосування стручкових поставило б перед нами завдання набагато збільшити засівні площі під сильосні культури.
Збагатити сильос на білки, отже й збільшити його поживність, цілком можна так з економічного, як і з технічного погляду в спосіб сильосування сильосних культур, багатих на вуглеводани (кукурудза, соняшник, сорґо, що дають далеко більші врожаї зеленої маси), з культурами, багатими на білки (соя, кінський біб, вика, буркун тощо).
Досліди показали, що сильосування суміші кукурудзи з соєю дає добрий поживністю сильос, який цілком поїдає худоба.
Із зоотехнічного погляду соєвий сильос у суміші з такими культурами, як кукурудза, сорґо, соняшник, є повноцінніший за сильос із самої кукурудзи. Про це переконливо доводять науково-дослідні установи. Міссісіпська, наприклад, дослідна станція дослідами над відгодовуванням бичків установила, що 1 кг кукурудзяного сильосу поживністю дорівнює 0,83 кг сильосу з кукурудзи й сої. На тій таки станції з'ясовано, що добове збільшення ваги в молодих телят, годованих кукурудзяно-соєвим сильосом, було 0,97 кг, тим часом у телят, яких годували кукурудзяним сильосом, добове збільшення ваги дорівнювало 0,90 кг.
На станції Айова досліджували поживність кукурудзяного й кукурудзяно-соєвого сильосу, згодовуючи його дійним коровам. Виявилося, що від такої годівлі кількість молока збільшилася на 1,9%.
За американськими даними кукурудзяно-соєвий сильос тварини краще перетравлюють, ніж кукурудзяний чистий.
Домішка до кукурудзяної сильосної сировини стручкових значно збагачує сильос на мінеральні речовини, як фосфатові та кальційні солі, що чимало важать у забезпеченні тварин мінеральними речовинами. На ці солі кукурудза дуже бідна.
Проблема підвищення продуктивної цінности сильосу, збагачення його на білок домішкою зеленої маси стручкових рослин поставила перед науково-дослідними організаціями завдання вивчити культивування сильосних нестручкових із стручковими в мішаних засівах, які забезпечили б збільшення врожаю сильосної маси й кількости білку в ній.
