врожай бадилля, а також і бульб, збирати бадилля треба на початку жовтня, залишаючи бульби в землі до заморозків. Деякі літературні дані доводять, що бульби за час від збору бадилля до збору бульб розвиваються й більшають коштом речовин, що лишаються в незрізаному бадиллі.
Виходячи з цього, можна радити скошувати бадилля на віддалі 40–50 см від землі. Це, з одного боку, дасть змогу одержати більший урожай бульб, а з другого — поліпшити якість сильосної маси топінамбура, залишивши на пні найгрубші частини стебел.
Механізацію процесів збирання бадилля топінамбура ще не опрацьовано остаточно. Бадилля зрізують міцними серпами та спеціяльними сильосними санчатами, використовуючи кінне тягло.
Зрізане та зібране бадилля топінамбура треба зараз же подрібнити та засильосувати. Залишати на купах його не можна, бо воно попсується.
Мішані засіви сильосних культур
Питання збільшення продуктивности тваринництва, збільшення кількости молока, м'яса, масла — цілком пов'язане з раціональною годівлею. При раціональній годівлі тварин у годівельних даванках має бути в певних співвідношеннях потрібна кількість поживних речовин, як вуглеводанів, жирів і найцінніших з фізіологічного погляду білків. Швидке збільшення засівних площ підсильосними культурами свідчить про те, що питома вага сильосу в кормовому балянсі рік-у-рік зростає. Позитивність сильосу як корму ми вже висвітлили вище, а тут треба додати, що сильос у недалекому майбутньому повинен мати ще більше місце в годівельних даванках різних тварин.
Основні сильосні культури, як кукурудза, сорґо, соняшник, що дають порівняно великий урожай зеленої маси, не багаті на білки. Сильос цих культур має такий процент протеїну:
Сильос кукурудзи . . . . . . . . . . . .2,15[1]
„ сорґо . . . . . . . . . . . . . . . .2,30
„ соняшника . . . . . . . . . . .1,40
Цифри ці не можна розглядати як абсолютні, — залежно від різних умов культивування, термінів збору, сорту рослини та уважности при сильосуванні процент протеїну змінюватиметься, — проте ці цифри в основному, характеризують поживність сильосу тієї чи тієї культури. Порівнюючи сильос стручкових, зокрема сої, що має 3,63 % протеїну[2], з іншими сильосними культурами, побачимо, що основні сильосні культури проти стручкових мають загальну хибу — вони дають майже вдвоє менше найпожив-
