треба єго груди натерти водою з оцтом, а до стіп (підошв) приложити гірчичники, то є гірчичну муку, розроблену з водою на тісто. Усе те треба вже зробити до приходу лікаря; наколи лікар вже взяв хорого в опіку, то треба точно держатись єго заряджень.
Сільскі люди в краю говорять, що ся недуга повстає з вітру, тому не закликають лікаря, лиш везуть такого хорого до баби-знахорки. Вислід із сего буває найчастійше такий, що хорий по дорозі так стрясеться, що незадовго дістає другого удару, від якого вже нема ратунку.
Недостача апетиту не є самостійною недугою, але вона мучить чимало людий.
Жолудок чоловіка, та єго язик і піднебінє є так чутливі знаряди, що людина в кожній недузі тратить апетит. Люди вважають недостачу апетиту за так важну річ, що лікаря перш за все просять записати дещо хорому “на апетит“. Тим часом недостаток апетиту то зовсім не так страшна річ, а навіть дуже хосенне явище для хорих, бо жолудок (шлунок) хорого не може так добре травити як у здорового, тож пощо єго напихати та викликати ще жолудкові недомаганя. Хорий, що лежить в постелі і має горячку, не потребує істи й третьої части того, що здоровий.
Є однак люди, що — хоть не хорі — не мають апетиту. То по більшій части люди, що неправильно живляться і неправильно висипляються — ідять “прихапцем”, а сплять “на кулаку”. У таких людий не може бути доброго апетиту, бо жолудок потребує правильної праці і правильного відпочинку, а вони того не заховують. Також тратять апетит такі люди, що перебули нагле зворушенє, або мають довшу гризоту. Такі люди нераз день і два не можуть нічого взяти до уст. Дальше терплять звичайно на не-
