Сторінка:Сидір Твердохліб. В сьвічаді плеса. 1908.pdf/70

II.

Край озера старець столїтний стоїть,

Чоло ґранїтове, суворе…
Сто гір, сто провалів держить від столїть,
Володар він, цар на всї гори.

Вкотило ся сонце йому над чолом
Озареним щитом корони!
А озеро присло зір тисяч кругом,
До ніг йому грає, гомоне:

„Добрийдень, Криване!…“ Столїтний нанаш
У плесї лице умиває
І кучері сиві!… і свій отченаш
Устами без слів вимовляє…

III.

А інодї вдосьвіта, кажуть, Криван

З сьвічада мечі добуває,
Стає на високий, найвищий курган,
Монголам грозу присягає!

Народе словацький! вже з гір огняні
Стовпи довкруги загоріли…
Словаки! гетьмани! у бій! до борнї!
Монголи народ одолїли!