Сторінка:Сидір Твердохліб. В сьвічаді плеса. 1908.pdf/52

Ця сторінка вичитана

У мрацї сьвіта, сїрим болотом
Йду я і сїю думи смутні,
Росять ся цьвіти кровю і потом,
Сльози сердешні сяють на днї…

Іду і сїю… Цьвіти і перли,
Всьо проковтає буденна грязь,
Плямять ся гразю… Вмерли вже, вмерли,
І вже над ними Вічність знялась…