І славою безсмертною богині, —
Сей пишний храм, сю святощ для народів
Зруйную зараз я в одну годину.
Всі сплять кругом. Ніхто не перешкодить.
Я зараз же…
(Біжить до храму і висікає огню)
Огонь — ось хто поможе
Мені моє вчинити діло. Ну ж,
Пали мерщій сю гордую будівлю.
Нехай вона скалками розлетиться
Й розсиплеться. Руіною страшною
Своє імя спасу я від руіни.
(Підпалює храм)
Готове вже. Тепер ніхто не зможе
Мого страшного діла зупинити.
Горить, горить! о, як загоготіло!
Ха! ха! ха! ха! Безсмертна Артемідо!
Рятуй свій храм. Чого ж ти не рятуєш?
Адже безсмертна ти; адже могуча,
А Герострат нікчемнеє створіння!
Ха! ха! як легко я твою величність
Нікчемностю своєю переміг.
Ага! шкварчить! ха! ха! ха! ха! нехай,
Нехай ще краще розгориться. Потім,
Коли тут камня цілого не стане,
Піду я й обявлю своє імя.
Ха! ха! ха! ха! Чому раніш не знав я,
Що легко так безсмертним можна стати!
Тепер безсилий час мого імя
Не зможе стерти з памяті людськоі,
І скрізь, де знатимуть діла героів,
Згадають теж безумця Герострата.
(У храмі починається галас. Гасять огонь.)
Що, гасите? ні, пізно, пізно вже!
Не загасити вам моєі слави;
Вона безсмертна! чуєте? — безсмертна!!…
(Завіса.)
