Сторінка:Сергій Подолинський. Про хліборобство. Частина перва. Про те, як наша земля стала не наша. 1877.pdf/53

Ця сторінка вичитана
— 51 —

найеться про те, чого бажав Шевченко і чого ми тепер невільні, в кайданах, хоть і не бачимо йі[, бо вони не з заліза, а гірш залізних!

Так ось бачите, оцей Шевченко правду сказав, що на тій самій Украйіні,

На тій самій, що з Богданом
Ляха роздавила
Байстрюки Екатерини
Сараною сіли.

А свойі люде, онуки бувшойі старшини козацькойі ставши

Гірше ляха свойі діти
Украйіну роспинають,
Так як пиво праведную
Кровь із ребер точуть.

За панами з усякойі породи посунулись на нас жидівські купці та арендарі, котрі скрізь просовуются між рабочимі та панами-дармойідами та, услугючи дармойідам, забірають в свойі руки рбочих, а далі й панів. І тепер той самий Переяслів, у которому за приводом Богдана батьки наші злучились з москалями, як рівні з рівними, — більш жидівський, ніж