ляки зовсім у неволі у чужого начальства, і в школах і в судах у них говорять і вчать по чужому, по московському.
Йе в нашому царстві ще одна чужа земля, зовсім вже близька до нас, Бессарабія; там наших не багато, а більша часть людей молдаване, чи волохи. Цю землю одвойовано шістьдесять років назад од турок, та тілько не для тамошніх людей, а для нашого начальства, бо воно там пануйе, як схоче і в суді і в школах молдавськойі мови не пуска. Бач, наше начальство хоче щоб од молдавна аж до фина на всіх язиках все мовчало, — як сказав один. Йесть такі, що на невеличку волю финську заздрять, і ту раді б одняти!
Так то, бачите, під нашим царем багато усякого люду і землі, нашойі і чужойі. Я казав, що це найбільше царство в світі. Та тількі нам нічого хвалитись тим, — бо нам од того не легче, а ще тяжче, бо нашею кровію те усе завойовано, нашим коштом і нашими салдатами ті усі люде у неволі держаться, і нас за те ненавидять. Та й ми самі, у нашим царстві теж невільні!
