Комісія історії давнього українського письменства, заснована в-осени 1927 р. при Історично-Філологічному Відділі Української Академії Наук, має бібліографувати, описувати, досліджувати, а найголовніше — видавати пам'ятки мови й письменства давньої України. Запрохавши до участи в своїй роботі осіб спеціяльно підготованих, а часом широко відомих своїми працями в ділянці студій над давнім письменством, Комісія гадає підготувати до видання низку відомих і невідомих пам'яток українського письменства і мови, що стосуються і до найдавнішого і до середнього періодів його існування.
Тут мають бути й найдавніші пам'ятки, XI–XIII вв., т. зв. „київського письменства“, що виявляють словесне мистецтво письменників з „князівської доби“, авторів як оригінальних, так і перекладачів, що збагачували українське письменство, перекладаючи чужомовні пам'ятки, зразки для пізніших письменників українських та й взагалі слов'янських. Історію письменської мови в давній Україні щільно звязано з оцим процесом привлащення собі чужомовного словесного матеріялу, що утворив художню лексику й стиль, які жили віками.
Далі, до плану Комісії ввіходить видання пам'яток письменства з т. зв. Литовського періоду, коли до найдавнішої мовної стихії виразно діставалися елементи запозичені, елементи живої народньої мови — коли утворювалася літературна мова середньої доби в українському письменстві, що одзволилося од кайданів церковнослов'янської мови — коли найдавніші пам'ятки переставши бути приступні масам
