Сторінка:Сергій Єфремов. Шевченко. 1914.pdf/244

перевершила все, що ми бачили до цього часу. Ще більше — випередила навіть те, чого найпалкіша фантазія могла сподіватись. Російська дійсність поставила українство, можна сказати, на чолі всього життя теперішнього й широко рознесла звістки про його навіть по таких глухих кутках, куди вони ще не заходили ніколи. Процес угорських українців і зважлива подорож нового Тартарена з Тараскону, гр. Бобринського, в саму пащу до угорського лева; з'їзд діячів народньої освіти з голосними дебатами й резолюціями в „инородчеській комісії“, де перед вели українці; порозуміння галицьких українців з одвічним ворогом своїм у Галичині й ґвалт при цій оказії російських „патріотів“, нарешті Шевченкове свято… І все це на протязі місяця-двох. І все це викликає сенсацію, притягає до себе загальну увагу. І все це живі, актуальні справи, яких вороги не тільки не можуть замовчати, але навпаки — вони то як-раз найбільше й дбають та клопочуться про широкий розголос… Аж на думку иноді спадає — чи не багато вже за раз сенсації, чи не краще було б трохи обрідити події, що так невблаганно-прудко линуть одна по одній, не даючи „ни отдыху, ни сроку“, не дозволяючи спинитись гаразд на одній, а женучи зараз же до другої. І перебігаючи ці події, можемо з задоволенням сказати: справді, українству з новим роком пощастило так, як іще ніколи не щастило, і коли йтиме і далі так само crescendo, то… чи не починається для нас серйозна небезпека — запишатись од тієї надзвичайної популярности, яка сама пливе до нас, яку силоміць женуть на нас і вороги, і просто добрі люде, і щи-