світах, братчиків завдано до в'язниць та на заслання, і на тому й стала їхня робота.
Але не зовсім: ідеї брацтва не загинули марно, не розпорошились у повітрі, а увійшли в письменство, і Шевченко був першим і найдужчим поетом нового напряму — отого свідомого демократизму й політичного радикалізму.
Перші поезії Шевченкові належать до кінця 30-х років і в них молодий поет платить ще велику подать художньому романтизму та оспівуванню минулого України під впливом загального напряму в тодішньому письменстві та специфичних обставин українського життя тих часів. Але і в цих перших спробах недосвідченого пера видко вже руку великаго майстра слова, що на очах переростає умовні вимагання часу й здіймається над ним у височінь майже недосяжну. Разом з такими творами, як „Причинна“ і „Тополя“, з'являється цілком реальна що-до способу трактування теми „Катерина“; поруч яскравих, колоритних малюнків історичних, як „Тарасова ніч“, „Іван Підкова“ з сумовитим жалем за славним минулим України — стоять такі високою свідомістю переняті — принципіяльні, скажу так — твори, як „На вічну пам'ять Котляревському“, „До Основ'яненка“, „Перебендя“. Це бренить у Шевченкових творах сумовита струна жалю за минулим —
Була колись Гетьманщина,
Та вже не вернеться,
Було колись — панували,
Та більше не будем („Тарасова ніч“),
