Т. Г. Шевченко. Кобзарь. Изданіе редакціи журнала „Кіевская Старина“, Кіевъ, 1899.
Вийшло в світ давно сподіване нове видання „Кобзаря“ у Київі. Потреба в „Кобзареві“ й великий на його попит завжде істнували в високій мірі. Це видко, наприклад, з того факта, що останнє видання, яке було перед цим (видання 1894 року), незабаром мало не все до останку розійшлося, і вже року 1896 важко було дістати по книгарнях дешеві примірники цього видання. А надруковано його було тоді не мало — 20.000 примірників. Так ще не росходилась ні одна українська книжка. Та й не диво: „Кобзарь“ є і довго ще буде „настольною“ книжкою не тільки в українців, але і в людей иншого походження; він служить і довго ще служитиме людям на втіху та на добру науку. „Кобзарь“ — це ніби поетична програма всякого чесного життя, присвяченого роботі на користь рідного краю та народу; це — катехизис діяльности кожного чесного діяча. „Кобзарь“ нарешті перед усим світом показав, чим може бути українське письменство, коли свято справдить заповіт свого найкращого генія. Після Шевченка вже неможливе питання, чи українське письменство річ природ-
