минули цей день мовчки. З чого ж таке піднесення та ентузіязм сталися? Де причина тому, що сумний день смерти поета обернувся цього року в загальне свято громадське? Які обставини до того спричинились?
З важким духом провели до могили в Росії старе XIX століття, але не лекше було зустрічати й нарождення нового. Почалося воно з нечуваного в історії нових часів факта — анафеми на „великого писателя земли русской“, одного з найвищих геніїв сучасности — Толстого. Нічні птахи, що прибралися в невідповідне вбрання Христового братолюбія та всепрощення, злякалися того могучого аналіза, що поблискує в творах цього великого чоловіка й раз'їдає та розганяє темряву, таку любу та милу всім нічним птахам; вони вжахнулися: — а що, як праця таких трудовників духа, як Толстой, розжене матір-темряву? а що, як запанує натомісць ясний світ — смерть нічним птахам?.. І в результаті — анафема, прокльони на чоловіка, яким кожна культурна країна пишалася б, як найпершою славою своєю й якого квітчали б скрізь лаврами… Найбільш ворушка та чутлива частина громадянства — молодіж не видержує загального гніту й темноти і висловлює голосно протест, і в результаті — нагаї, рушниці і прилюдне, серед білого дня катування беззахистних людей, з яких половина — безборонне жіноцтво. Інституція, що згуртувала в собі кращих людей у Россії, „соль земли русской“ — письменників, заявляє протест проти такої азіятської тактики і в результаті — інституція та зникла, як віск на огні… Це тільки більш показні факти, в яких виразніше проступає
