він заходився дати в поезії „Три літа“ поетичний, мовляв, підрахунок свого життя за останній час.
З гіркого жалю починається той підрахунок. Шкода було несправджених надій та розбитих сподіванок, шкода тієї цілостної віри в життя і людей, з якою поет вийшов колись на свою роботу. Справляти похорон раз-у-раз важко, а це ж був справжній похорон минулого.
Невеликії три літа
Марно пролетіли,
А багато в моїй хаті
Лиха наробили.
Опустошили убоге
Моє серце тихе,
Погасили усе добре,
Запалили лихо,
Висушили чадом-димом
Тії добрі сльози,
Що лилися з Катрусею
В московській дорозі,
Що молились з козаками
В турецькій неволі,
І Оксану, мою зорю,
Мою добру долю,
Що день божий умивали —
Поки не підкрались
Злії літа, та все теє
Заразом украли.
Поетові жаль за минулим, йому шкода того спокійного півдитячого світогляду, що журиться, правда, окремими фактами лиха на землі, але не вміє ще зв'язати їх творчим синтезом у одну велику цілість, не може викрити за ними певної системи й планомірности, не може причин та наслідків зміркувати. З таким світоглядом людина бачить лихо, бореться з ним. Але і бачить, як
