Доводиться й цим разом те саме, та мало ж і не слово в слово, проказувати, хиба що тільки з ще більшим притиском і що-до околишніх обставин, і що-до внутрішньої гри сил у письменстві. Історія цього видання як найкращим до цього може бути свідком.
Задумано це видання було при кінці 1918 р. На початку 1919-го було вже готове до друку, і II-й том, що вимагав меншої на той час коло себе роботи, здано до друку й навіть видруковано аж по останній розділ. Та разом політичні події на початку того ж року порвали були всякі звязки між Київом та за-кордоном, де друкувалась книга; I-й том праці так і лишивсь на руках у автора й жадного не було способу, щоб переслати його до місця друкування. Пощастило зробити це аж тепер. Отже праця виходить, на п'ять років спізнившись, і не в тому вигляді, як спершу загадано й як бажано було і авторові, й видавцеві.
Насамперед, видання ілюстровано не так, як малося на увазі в первісному плані — щоб дати поруч текста і художню його інтерпретацію. Через утруднені зносини довелося обмежитись випадковим матеріялом, таким, що трапився під рукою, і одмовитися од такого, з яким пересилатись було незручно. По-друге, книга друкувалася на чужині, без авторської коректи й догляду, — цим і пояснюється та сила друкарських помилок, за які автор може тільки перепросити словами письменника з часів Великої Руїни XVII в.:
„Не дивуйся, Чителнику, тим помилкам, которії ся в тій книзі знайдують, бо тая книга такого часу робилася, в которий більш єсьмо утікали і на смерть, нежели на книгу тую, поглядали; ні єдиного імі покоя плоть наша, но во всім скорбяще: вніуду брані, внутрьуду страхи“ (І. Галятовський).
Гадаю, що цих слів досить, щоб схарактеризувати обставини, за яких доводилося думати про видання…
Але й це ще не найгірше. Мабуть дошкульніще даються в знаки внутрішні тенденції часу, як вони одбиваються, а почасти й виявляються в письменстві. Надії 1917 року на вільне істнування й розвиток письменства одцвілися дуже хутко й одсуну-
