вода. З тієї ж прикладу Маса й вклякала, й до землі припадала, й усе. Се була перва наука для Масі. Від сього разу вона не споминала церкви ні перед учителькою, ні перед товаришками, хіба сама з собою розмовляючи, та раз перед Оляною їй спогадала.
Вийшовши з села з-між простих дівчат, Мася найхутче зійшлась з Оляною й не втерпіла, щоб не поспитати її:
— Чому нас не пускають до своєї церкви, а водять до костьола?
— Бо ви панянки, — відказала Оляна, — то вам сором ходить між хлопи. От спогадайте: коли ви бачили в церкві хоч одного пана, або паню, або панянку? Все лиш мужиків бачили, — самих хлопів. А в костьолі самі пани та шляхта, а мужицького й духу там не видати: бо то віра панська, а то — хамська… Як би не сором, то пани ходили б в церкву.
— А ви, Оляно, якої віри? — поспитала Мася.
— Я простої. Та й не диво, бо я панська піддана, а ви що другого, то вам сором до церкви ходити, а до костьола.
— А чому ж мені дома сього не казали?
— Ге! — озвалась Оляна, — на що б вас й до учительки везти, як би могли сказати вам все, що треба?
Печержинська підслухала сю розмову й покарала Масю за постої з мужичкою, за розмову „po chłopsku“, а найгірше за те, що, каже, ти мені не віриш, а Оляни пішла допитуватись! То в тебе
