Людей слухай, а свій розум май.
Приповість.
Коло Умані, чи лучше — в Уманщині, і було і є сельце — хоч би й Солодьками його назвати. Город Умань в Київській паланці, та зараз же і Поділля починається, то в Уманщині лічаться і де-які села подолянські, — і Солодьки село подолянське. Славний то край, і люде там славні, і Солодьки дуже хороше село, тільки невеличке: так по-під убіч хати пообгороджувані, коло кожної хати городець і садок. І церква в селі, як квіточка вбрана: обсаджена липами, тополями, всякою садовиною, а коло притвора дві коморі, шопи, возовню видно, клуню і тік; на току скільки стогів ще торішнього хліба; за током ішов садок — великий та роскішний. Перед однією коморою стояла бричка, які й по лівий бік не в-дивовижу: зелена, черевата, — і упряж на землі. Як приїхали звідкільсь та коні випрягли, то так лоском і покинули все — так і лежало. По подвіррі
