ще й підгулявши! На селах, пан-браття, за плугом та за ціпом та за злиднями все відлетить. Дай же нам, Боже, благополучно діждати кінця курсу, та ще й тоді зійтись — ой гоя, гоя! в остатній раз!
— Дай, Боже, щасливо! — гукнули решта. Антосьо з сим вихилив чарку, а решта на віват йому різонули на всі струменти.
Пішла чарка з рук в руки, віват за віватом, а ніч не стоїть — іде, не оглядається, бо час не жде на нас. Іде ніч, гуляють хлопці, а по небі місяць пливе: то за хмару заховається, то визирне, то знов заховається, мов соромязлива дівчина рукавом закривається. По горах ще шуміло від вчорашнього дощу й скали сріблом сяли проти місяця, що з горами й зо всім небом купався у Смотричи, гойдаючись по хвилях; хвилі хлюпаються у беріг, і плескіт чути, й луна росходиться, і мов би сміх та регіт обзивається. А в скалах куниці кричать, мявучат…
Минула ніч, що й не оглянулись, і сонечко підхопилось та так привітливо поглядає на сполосканий город; з землі відпар іде; по горах, як брильянти самоцвітні, капками роса бренит та миготит. Сказав би — весна, як би де співочу птицю чути, а то хіба горобці чиргикають, літаючи по-над Смотричем, та де-не-де ворона каркне. Минула ніч, і друга не забарилась. Прийшли хлопці в кляс, приходить інспектор і давай вилічувати, хто був, хто пив, хто грав, і каже: або сами сключайтесь, або посключаємо. Ще-ж списків не відсилали.
На сю мову встає Антосьо та й каже:
— Та що се ви видумали? Доки вам тих навуш-
