— Кгвалт! — почала стара, аж дренчить голос, — кацап убити хоче!… кгвалт!…
— Та годі вам! чого ви счепились?! — вмішалась Орися. (Теклі давно в хаті не було: умкнула, як тільки завважила, що до сварки дійде.) Се діялось в гостях у старої, то Тимоха й гукнув на жінку:
— Прочь домой!
— Як ти смієш мою дитину з моєї хати виганяти? — плачучи й мішаючи з кгвалтом, закричала Люборацька.
— И тебя выгоню!
— Не смієш!… кгвалт!
— И смѣяться не стану! — И все стусанамы: — вотъ тебѣ! вотъ тебѣ!…
— Кгвалт! — кричить стара. — Ти думаєш, що як архирей тобі дядько, то ти й вбивати можеш? Убий! убий! в Сибіряку запруть!… Там вже не їден з твоїх родичів золото копає, то й тебе туди-ж попровадять!
Почувши ще й се, Тимоха рясу з себе, щоб не заважала, та тоді вже як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло. Кинулась Орися матір відірвати, а Тимоха чим запопаде, тим і верне: й горшками й мішками; й ногами товче, й кулаками гатить. Підняла крик Орися: — Ратуйте, хто в Бога вірує! убив маму, ще й мене хоче! — Вже давно стояло по-під вікнами пів села хлопят, там одна — друга молодиця, — мабуть, подивитись, чи й попи так бються, як і всі грішні, — стоять, ахають, охають, приказують: — Ох лишко!
