не знайшла поради; й нім пройшов той рік, що він приїхав на вакациї, ще й нажилась в комірнім: викидав Тимоха з подвірря, і вона найняла собі хатину в посполі, так і жила. Не було де й роскластися з тим, що взяла з своєї працї, — а взяла дуже не багацько, бо Тимоха все собі позоставляв, що було лучшого, що було здібного, навіть і побиті вулії. За тіснотою стара й наймички не держала, а коло всього ходили з Теклею, тільки найняла прачку та договорила молодицю воду носити, як жидівка. Мася ж все панувати збіралась, то ні до чого не торкалась, та ще й сварилась: — Хіба я хлопка, — каже, — щоб у такій хаті жити? — Й піде собі у двір, та там і застрягне. В сю саму хатину приїхав і Антосьо на вакациї о-пів курсу реторики.
— Фі! — почав він, тільки поріг переступив, — фі! въ какомъ же вы свининцѣ живёте!
— Через зятенька, синку, — відказала стара.
— Такъ вамъ и надо! было не мѣшаться не въ свое дѣло!
— А куди-ж то я так мішалась не в своє діло?
— Та ужъ не даромъ васъ выкидали зы хаты!
— Ні, синку, таки даремнісенько!
— Ужъ не говорите мнѣ! я все знаю! не даромъ я семынарыстъ. Вотъ и подѣломъ, на другый разъ наука! пусть знаютъ и другіе, кого въ зяти выбирать, кого въ прыймы принимать. А вы: — „ступай, Орысю!“ Теперь и плачьте; видѣли очи, что покупали! — Й заклав руки в кишені, похилив голову та й почав ходити по хаті то взад то впе-
