стрів прийшла. — Гей, дівчата! — каже, — прислав вам владика богослова!
— С-с! — засичала Орися і закрила лице руками; а Мася байдуже.
— То не для мене, — каже вона. — А гарний він? — запитала.
— Такий гарний, що куди! — заговорила пані-матка, — ось ідіть подивіться.
Кинулись вони всі три — бо й Текля побігла — і дивляться в двері. Тимоха як-раз личаки скидав.
— Отсе-о? — питає Мася.
— Він самий, — відказала пані-матка.
— А хай же йому все зле та нехрещене!… отсе богослов?
— Таже богослов!
І почали кихкать всі чотири.
— Се твій! — каже Мася Ориси.
— Ні, се твій, бо ти старша, — озвалась Орися.
— Ні, — показала пані-матка на Теклю, — се її буде!
— А хай він скрутиться! — озвалась ся, — се Масин! а я ще мала̀.
— Ні, твій! — озвалась Мася, — а я за богослова не піду. — Засоромилась Текля і пішла, а ті регочуться. Як чують, о. Яким іде. Вони й шурнули далі, аж не потовпляться в двері.
— Куди ви? куди? — заговорив пан-отець, — прибирайте-но-ся та виходьте!
— Що там таке? — заговорила стара, йдучи насупроти.
