коло столу щось вже їла й не подивилась в ту сторону.
— Та й не привітаєшся? — каже Антосьо.
— Nie miała bym roboty, ta z tobą się witała! — відказала Мася.
He сказавши ні слова, Антосьо почав співати:
Їхав ляшок дорогою,
Лядської натури:
На нім шапка сивенькая
З свинячої шкури…
Не співав же далі сеї пісні, а залепетав з своєї голови:
— За ним Мася точилася; так в Тернівці навчилася!
— A ty gdzie się nauczył? — гукнула вона.
— В Крутих! — каже Антосьо. — Та знай, що в Крутих лучше вчать.
— Видно пана по халявах, — сказала Мася й показала Антосьови на чоботи. А вони в його, як собаки, руді, й на бік, як корси.
— А паню видно по носі, що рилась в горо̀сі, — відказав Антосьо й показав їй на ніс, що як навмисне був чимось замазаний, й додав, — рила моркву з петрушкою і вдавилась галушкою.
— А ти кров собача! — гукнула Мася й зірвалась на ноги та й кинулась до Антося, а він чкурнув, що й з хортами не доженеш. Вибігла Мася аж на двір, а Антосьо тут й почав кричати та в долоні припліскує:
— Машка-ляшка вкрала пляшку, вточила горілки з нової барилки; через тин скакала, до ляхів
