гріх! Ото се вдала! Як би за ксьондза, то що другого, а то за попа — kozią brodę!
— Треба вже, — заговорив пан-отець, — набрати для неї додільне платтячко; де ж їй ходити таким диркачем!
— Та я, — відказала Мася, — вже й сама набрала, тільки заплатить.
— А покажи, — сказав тато, — чого ти набрала. — Мася й винесла з валькира щось таке, що ні отець Гервасій, ні жінка його не вміли й назвати, тільки придивлялись.
— А яке ж ледаче, — кажуть, — так і тягнеться за пальцями, так і лізе. А що коштує? — запитали.
— Не дорого, — відказала Мася, — всього пятнадцять карбованців. — Й понесла назад у валькир.
Глянув пан-отець на пані-матку й каже, хитаючи головою:
— Пару бичків купив би, річнячків!
— Пять пнів пасіки, — озвалась пані-матка. — Тепер кріпись! сам того хотів. Що̀б то було мене послухати! А тепер пятнадцять карбованців так — тьху!
— Ти вже й росходилась! — озвавсь пан-отець, — тих пятнадцять карбованців не родило ж, а їй радість. Хай і вона почепуриться трохи; може в неї тільки й щастя, поки ще за маминими плечима, поки ще дівує.
Антосьо був на дворі, як Мася приїхала, й як почув, то так й причвалав.
— Здорова, — каже, — була!
— A! jak się masz! — озвалась вона, сидючи
