жадати, щоб до тих комісій була ще одна — така, котра б обєднувала всю роботу впорядкування мови, щоб не було так, що одна комісія ухвалить якийсь термін, а инша утворить инший, і знов ладу не буде в нашій мові.
Бажано щоб ті комісії, які вже є та які ще мають бути, не переймалися тим принципом, що всю термінольогію взяту з чужих мов треба невідмінно якось перекласти. Принцип сей дуже небезпечний. Звичайно, зробити таку революцію в мові ми спроможемся, виженем з мови всі барбаризми, створимо мову фільозофії, математики, медіцини, музики, взагалі мову всякого знання й умілости, техніки й промислу, але як що цю мову створимо сьогодні, то будьмо певні, що через десяток років та наша спеціяльна мова зробиться архаічною. Бо мине кільки років, і те, що ми тепер творимо здебільше похапцем, стануть творити инші органічно, шукаючи кращого вислову для своїх ідей, котрі вони творитимуть або переноситимуть, пропускаючи через призму свого індивідуального розуму. І це особливо треба сказати про вислов абстрактної думки.
Та й навіщо перекладати такі слова як модус і субстанція, детермінізм, онтольогічний, метафизика і безліч инших. Хто не розуміє ніяк цих слів, той і в перекладі їх не зрозуміє, коли не знайомий з їх змістом. Знов, яка буде шкода нашій мові, коли не будуть переложені інтеграл і діференціял, сінус і косинус, катет і гіпотенуза? або тампон, бістурей, трепанація, або мотор, пропелер, барометр, гігроскоп? Аж ніякісінської шкоди. Між тим як у перекладі завше є небезпека неточности, невідповідности слова обсягу поняття. Так що велику силу чужоземних слів у нашій мові краще залишити без перекладу. Але це не значить, що їх треба брати в абсолютно чужомовній формі. Ми не будем казати субстанціа, а субстанція, не революціо а революція, себто не тільки робити транскрипцію звуків чужої мови своїми літе-
