може бажав би всі так звані „чужоземні“ слова поперекладати на вкраїнську мову.
Що тепер жодна літературна мова не може обійтися без чужомовних слів, навряд чи й треба доводити. Тим паче не може без їх обійтись українська мова, що далеко пізніш ніж більшість инших європейських мов почала развиватися в літературну на щиро народній основі та на протязі не одного століття зовсім не була офиціальною мовою.
В питанні про те, в якій мірі чужомовні слова можуть увіходити в українську мову, можна приняти такий прінціп: не цуратися їх, але й не бгати їх у нашу мову без міри. Одним цим ще мало сказано для практики в тому чи иншому випадку, і треба до цього додати кілько міркувань.
Є такі поняття, які вже ввійшли в обіхідку всього нашого народу й для вислову яких маємо чужомовні слова, загально йому відомі. Кожний, навіть неписьменний селянин, знає такі слова як, наприклад, телеграф, контора, театр, агент, газета і т. и. Що виграє мова коли ми яке небудь із цих слів перекладемо на вкраїнську мову? — Популярнішою мова наша не стане, бо хто знає само чужомовне слово, той, побачивши його переклад, може не зрозуміти, що те нове українске слово значить як раз те саме, що й знайоме йому чужомовне слово. Річ певна, що кожне чуже слово можна якось перекласти на українську мову; припускаю й те, що письменники наші можуть погодитись між собою, що той чи инший переклад якогось чужого слова є дуже влучний і повинен заступити орігінальне чуже слово. Але цього замало; треба щоб і ширші круги вкраїнського громадянства, принаймні більша частина хоч трохи освіченої людности, вподобала те нове слово й приняла його до вжитку, тоді тільки той неольогизм дістане право громадянства в мові всього народа. Оцього саме й трудно досягти, і можливо це тільки в тім разі, коли в перекладеному слові з цілковитою
