Чужомовні славянські прізвища, які мають у орігіналі форму прикметника, треба й у вкраїнській мові деклінувати як прикметники: Толстой — Толстого, а не Толстоя. Хоч закінчення ой у мужеському роді й немає в українській мові для прикметників, але завдяки близькости мови російської, почуття прикметности цього імя українець не втрачає.
Є сила чужоземних слів, котрі російська мова приймає з надставкою up: апеллировать, констатировать, сортировка. В нашу мову такі слова повинні ввійти без тієї надставки насамперед через то, що вона плеонастична, бо стоїть поруч іще й з другою, своєю, по-друге через те, що вона належить не тій навіть мові, з якої позичаються само слово. Навіть у слові сервировка вона барбаризм у барбаризмі, бо хоч у французькій формі інфінітива дієслова є закінчення ір, у инших виведених з його словах зникає звук р.
Поправна транскрипція буде: констатувати, формувати (ув неакцентоване), констатований, формований (ов під акцентом), а слово service, коли воно взяте в значінню певної кількости посуду, вимовляти й писати сервиза (трошки українізуючи), а те що по-російському говориться сервировать, сервировка, перекладати відповідними українськими словами.
Треба відріжняти значіння надставок у таких позичених словах, як гармонійний, гармоничний, мельодійний, мельодичний: перші форми значуть те, що має в собі багату гармонію, мельодію, другі — те, що ввіходить до законів гармонії, мельодії, бо науку про ті закони треба звати мельодика, гармоніка (у французькій мові melodieux — melodique).
Інструкційний — інструктивний. Перше — значить той що належить до інструкції, друге — той що може дати інструкцію, навчити.
Ті чужомовні прикметники, що походять від назвів наук на –ія і –ика, котрі в російській мови кінчаються на
