силюєть ся, гине, але потім знов відроджуєть ся, з під попелу старовини виника ідея нової України, ідея, що має перетворитись у плоть і кров, прибрати конкретні форми.
З часу Переясловської констітуциї минуло сьогоднї 247 років, незабаром Россия справляти ме 250-лїтній ювилей сеї подїї.
Коли доводить ся нам іти на свої збори під допитливими поглядами цїлої фалянґи правительственних шпіонів, коли Українцеви не вільно признаватись до своєї національности, і коли любити вітчину рівнозначно, що бути державним зрадником, тодї зовсїм до речи виникає повне обурення питаннє, яким правом росийське царське правительство поводить ся з нами на нашій власній терріториї, наче з своїми рабами? Яким правом відносно нас, тубольцїв своєї країни, видано закон з 17. мая 1876 року, що засуджує нашу національність на смерть? На підставі якого права на всїх урядах нашої країни урядовцями призначено виключно Росиян (Москалїв) або змоскалїзованих ренегатів? На грунтї якого права з наших дїтий готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народови? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителїв? Яким правом правительство росийське здерті з нас гроші витрачає на користь росийської нациї, плекаючи й підтримуючи її науку, штуку, лїтературу, промисловість і т. д? І нарештї найголовнїйше, чи має право
