теж силою. Наша нация довго нездужала, але нинї вже стає до боротьби. Вона добуде собі повну свободу і перший ступінь до неї: Переяславська констітуция.
Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий. Але ми розуміємо й те, що се вже остатня боротьба, що потім вже нїколи не настане слушний час до нової боротьби. Ніч була довга, але ранок наблизив ся і ми не попустимо, щоб проміння свободи усїх наций заблищало на наших рабських кайданах: ми розібємо їх до схід сонця свободи! Ми в остатнє виходимо на історічну арену, і або поборемо, або вмремо… Ми не хочемо довше бути евнухами, не хочемо довше зносити панованнє чужинцїв, не хочемо більше зневаги на своїй землї. Нас горстка, але ми сильні нашою любовию до України! Сини Вкраїни! ми, як той Антей, доторкаючись до землї наберемось усе більшої сили й завзяття. Нас мало, але голос наш лунати ме скрізь по Вкраїнї і кожен, в кого ще не спідлене серце, озветь ся до нас, а в кого спідлене, до того ми самі озвемось!
Нехай жахляки та відступники йдуть, як і йшли до табору наших ворогів, їм не місце поміж нами і ми виголошуємо їх ворогами вітчини.
Усї, хто на цїлій Українї не за нас, ті проти нас. Україна для Вкраїнцїв, і доки хоч один ворог-чужинець лишить ся на нашій
