нациї по всїх частинах України живе однїєю думкою, однїєю мрією, однїєю надїєю; „Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ“. Нинї ми всї солїдарні, бо зрозуміли, через що були в нас і Берестечки і Полтава. Ми відродили ся з грунту наскрізь напоєного кровю наших предків, що лягли в боротьбі за волю України, ми висали з молоком наших матїрок стародавню любов нашої нациї до вітчини і її свободи і ненависть, до насилля над нами. Як не можна спинити річку, що зламавши кригу на веснї бурхливо несеть ся до моря, так не можна спинити нацию, що лама свої кайдани, прокинувшись до життя. Наша нация ступила на новий шлях життя, а ми мусимо стати на її чолї, щоб вести до здїйснення великого ідеалу. Але ми мусимо памятати, що ми тільки передтечі того великого, що йде за нами, ми тільки оповіщуємо його силу, ми тільки його післанцї. Сей великий — увесь нарід український.
Але як партия бойова, партия, що виросла на грунтї істориї і єсть партиєю практичної дїяльности, ми з'обовязані вказати ту найблизшу мету, яку ми маємо на оцї. Ся мета — поверненнє нам прав, визначених Переяславською констітуциєю 1654 року з розширеннєм її впливу на цїлу терріторію українського народу в Росиї. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить ся по праву, але віднято в нас
