свободи (паньщина), і нация кинена у безодню темряви. Тодї була вбита стародавна культурність української нациї, культурність так інтензівна, що кількома своїми промінями вона змогла покликати до життя і могутности нацию нинїшних наших господарів.
Еге! Нинї наші маси некультурні, але в самім фактї нашої некультурности знаходимо ми найлїпший, наймогутнїйший, найінтензівнїйший аргумент і підставу до того, щоб полїтичне визволенє нашої нациї поставити своїм ідеалом! Бо хиба можливий для нашої нациї поступ і осьвіта доти, доки нация не мати ме права розпоряджатись собою і доки темрява єсть спосіб держати нашу нацию у неволї!? Доки ми не здобудемо собі полїтичних і державних прав, доти ми не мати мем змоги уладнати стан річий у себе дома до нашої уподоби, бо інтерес наших господарів єсть цїлком супротилежний нашим інтересам, бо росплющеннє очей у рабів есть небезпечне для панів. Сю останню задачу мусить узяти на себе національна інтелїгенция. Се її право і її обовязок.
А в істориї української нациї інтелїгенция, її раз-у-раз грала ганебну й соромицьку ролю. Зраджувала, ворохобила, інтрігувала, але нїколи не служила свому народови, нїколи не уважала своїх інтересів в інтересах цїлої нациї, нїколи не хотїла добачати спільности тих інтересів. На очах істориї сильна, осьвічена і культурна
