Козацтво, Гетьмани, простонародє, аристократия — всі однаково вживали сі фарби і мали іх за свій національний колір. В літературі, в украінських віршах, в думах, в піснях, в мистецтві, в будівництві, в убранях — скрізь ми подибуємо сі барви. Іще „Слово о полку Ігоревім“ згадує про синій, жовтий і золотий колір. Блакітну корогву подарував Богданові Хмельницькому Володислав IV з червонобілим орлом. Сотенні уряди Полтавського полку шили своі знамена з блакітного шовку з золотим полем „для національного герба“ або з блакітного й жовтого лудану[1]. Козацькі знамена, що переховують ся в Петербурзькім Ермітажу і Московській Оружейній Палаті, теж мають комбінацію жовтоі і синьоі фарби[2]. Козацькі думи і пісьні також оздоблюють галєри в свій улюблений національний колір:
Сторінка:Різниченко Вас. Національний колір України. (Жовто-блакітна барва). 1917.pdf/9
Ця сторінка вичитана
— 8 —
