син короля Данила, а може він походе із даввїйших часів.[1] Є данні, що лев уживав ся у нас також на Волинї і взагалї не зовсїм чужий був Правобережній Українї. На Лївобережній Українї ми стрічаємо його тільки в печатї Самарської Паланки 1750 р.[2] В сїй печатї він стоїть на 4 ногах, звернутий головою вправо, з піднятою правою лапою, з короною посередині. Не зважаючи на се, тїснїйшою його вітчиною зоставалась все ж таки Галичина, і край, котрий він симболізував, було „воєводство Руське“ (як в урядових актах називалась Галичина). На Правобережній Українї, в Приднїпров'ї, а тим більш в Гетьманщинї, він не получив такого культу, як в своїй безпосередній Батьківщинї Галичинї. Що торкаєть ся питаня, відкіля перейшов лев до Галичини, то на се певних вказівок не маємо. Герб лева стрічаємо ми в багатьох краях, «Є він на печатях византийських імператорів і перейшов до Царгорода зі Сходу; але галицький лев подібний більш до Західних львів. Лев з хвостом, загнутим до гори, подибуєть ся часто на італянських монетах, гербах і печатках; такий герб мали також деякі французькі королі, графи Фляндрії, нїмецькі володарі, шведські королї, чеські королї, шлезькі князї і и. На печатї одною з австрийських князів є лев зовсїм подібний до галицького“.[3] (Порівн. також галицького лева з чеським[4].
Під час казацько-мусульманських війн і в стосунках з турками козацтво уживало иноді півмісяця з зорями і хрестом на горі на знак побіди християнської України над народами магомеда.
Герб Великого князівства Руського Виговського зобра-
