В нарисі „Національний колїр України“ ми подали відомости про українську національну краску.
Отже, таким побитом, коли справа з українським національним колїром стоїть доволї ясно і вирішена, можна сказати, вже останочно, то в далеко складнїйшому становищу перебуває зараз справа з нашим гербом національним. Справдї: тоді як колїр прапорів і емблємів наших в манїфестаціях 16 і 19 березня 1917 року був майже виключно жовтоблакітний — гербів українських можна було бачити аж кілька: жовтого лева на блакітному тлі, комбінованого герба з левом і архангелом, запорожця, нарештї, золотого одногового орла на синьому фонї і навіть турецького півмісяця з зорями і хрестом над ним… Ясно, що не можемо ми і далї вживати всїх сих перечислених знаків за свій герб національний і мусїмо зупинитись на котромусь одному із них, а саме — на тому, котрий символїзував собою коли небудь всю Українську землю в її совокупности, а не якусь її частину, вживав ся найчастїйше і скрізь. Відомо, що ріжні части української териториї, ріжні правителї і вожди українського народу, в ріжні часи вживали ріжних гербовіх відзнак. Так, приміром, Галичина вживала за герб «лева золотого в коронї золотій, в полю блакітнім»,[1] Поділє — «сонце золоте в білому полю»,[2] Волинь — «хрест білий в червонім полю»,[3] Чернигівщина — «орла з двома[4]
