котрих малюють його польські лїтописи. З сього погляду теперішний герб столицї України Київа, утворений в XVIII столїтю, з архангелом на блакітному полю ближче стоїть до свого давнїйшого українського прототипа.
Цїкавий тип українського герба, з короною над головою Арх. Мпхаїла, поміщено в „Kwartalnik'u Litewskiem за 1910 р.[1].
Як бачимо, отже, культ герба з образом Арх. Михаїла був широко поширений у нас на Вкраїнї в ріжні часи і на всїх просторах її земель од найдавнїйших часів до останніх днів. Його вживало однаково поспільство, козацтво, гетьмани, Правобережна Україна, Лївобережна Україна, Київщина, Волинь, Чернигівщина, Полтавщина, ним в печатках чужих держав ізображалась бувша Київська держава[2], він лїг в основу богатьох провінціяльних гербів України.
Підводячи тепер скуток всьому сказанному тут, бачимо, що Україна на протязї всього свого історичного істнованя вживала ріжних гербових відзнак — в залежности від часу, місця, клясового стану людности і т. д., при чому одні із сих відзнак вживали ся частїйш, ширше і більшим числом українського громадянства, а другі менше. Яскряво, релєфно і головно зафіксувались на тлї історичного розвитку гербового житя України такі 4 герби: запорожець, орел, лев і Арх. Михаїл. Которий же з них мусїмо ми тепер визнати за свїй герб національний? Бо — ясно, що і далї вживати сих всїх відзнак, як се робитесь у нас на манїфестациях 16 і 19 березня, а подекуди і тепер робить ся, ми не можемо і мусїмо прийти до чогось сталого, певного. А саме — мусїмо визнати
