був ще далеко як вже проти них вийшла майже цїла громада. Сватки і свахи обступили віз і стали допитувати ся:
— А кого вибрали? га?
— Нашого Українця — відповідали на всї боки виборцї.
Розохочені тою вістею громадяне провадили їх в парадї до села. Тут чекав вже на них віт з цїлою радою. Він важно виступив на перед та спитав в урядовім тонї:
— А на кого віддали ви голос чесні виборцї?
— На свого.
— Ну і не замкнули вас.
— Не то що не замкнули, але щей 70 левів на читальню дали.
І виборцї оповіли цїлу історию, яка з ними лучила ся в корчмі та як вони опісля панків вирихтували, бо і гроші від них взяли і на свого голос віддали.
За ті гроші купила читальня гарну біблїотеку, яку щей нинї називають “виборчою біблїотекою.” Чесні виборцї Українцї! “Ідіт і ви творіт такожде.”
