— Премудрий равві — почав він смиренним голосом — я знаю, що ти оден тільки всьо знаєш. Скажи менї, що се таке конституция.
Премудрий рабін потер рукою чоло, взнїс очи в гору та неначе дельфійська Пітия процїдив з провола крізь уби:
— “Конституцийон дус ист асой: Конист ді, тітс ді.” (Конституция се таке: хочеш — робиш).
Шойла хтїв що близше про се розпитати, але що він зложив був таксу лишень за одну пораду, то рабін скінчивши свою бесїду, потонув назад в тальмудї а його маламед виштуркав Шойлу делїкатно за двері.
Опинивши ся на улици, Шойла повторяв собі може з двайцять разів висказ рабіна тай дуже собі його сподобав. Що хочу то роблю, медитував Шойла і в його цїкавій голові зродив ся як стій готовий плян ґешефту.
Він поїхав до Бродів, які тодї були ще вільним містом а накуливши повний віз товарів, пустив ся домів з кріпкою постановою не платити цла.
— Що везеш жиде? — гукнув на нього на коморі плечистий фінанц.
— То везу, що хочу — відкаав певний себе Шойла.
— Ну, жиде, не жартуй — крикнув на нього митар. Стань, най подивлю ся, що в тебе є.
